Червоне доміно

Начало книги

Це трапилося в понеділок увечері. В понеділок, 28 серпня 1961 року.

Я якось зовсім забула, що після роботи лишилася одна-однісінька в просторому комплексі будівель.

І лише відклавши вбік креслення останньої деталі і лічильну лінійку, помітила, що навколо панує тиша. Тільки тепер я усвідомила, що вже чимало часу минуло, відколи Штефен попрощався й пішов. Було це годину тому? Чи, може, дві? З подвір'я не долинало ані звуку. Отже, монтери теж усі вже закінчили роботу. Глянула на годинника злякалась. Я ж збиралася піти з роботи що найпізніше о пів на дев'яту. А зараз мало не пів на одинадцяту. Двері до креслярського залу трохи прочинені.

Це, певно, Штефен не причинив їх за собою, коли йшов з роботи.

Довге приміщення залите м'яким молочно-білим світлом, що проникає сюди з двору. Відколи почався монтаж підйомного крана, подвір'я щоночі освітлюється добрим десятком потужних прожекторів. В їх відбитому промінні довгі ряди креслярських дощок скидаються на поле гостроверхих крижин, нагромаджених бурею. Мертве, біле й німе.

Читать дальше →