Том 2

Скачать

Вже ж за дівчину козак не дбає.

Вже старостоньки скрізь походжають, Ксенину ж хату вони минають.

Йдуть до сусіда в новую хату,— Сватають в його дочку багату!..

Чує Оксеня смутну новину,—

Що свата милий іншу дівчину;

Уже сьогодні їх заручають,

А через тиждзнь і повінчають...

Наче байдужа дівчина ходить,—

Вийде ж в садочок та й сльози ронить.

Рушнички шиті лежать у скрині,

Вже не клопочуть вони дівчини!

В журбі та в тузі тиждень минає,

По селу ж ходить та «молодая»,

У кожду хату вона вступає,

На дівич-вечір дружок збирає;

І до Оксені заходить в хату,—

Тож на весілля її прохати:

«Прошу, сестрице, тебе, голубко,

За старшу дружку до мене, любко!» — «Не можу, серце!., я б і радніша;

За дружку в тебе хай стане інша».

«Отак, сестрице! отак мовляєш!

Певне, мене ти більш не кохаєш!» — «Не гнівайсь, серце, за мої речі...

Прийду сьогодні на дівич-вечір!

Тебе, сестрице, я не забуду,—

За старшу дружку у тебе буду».

(Згодилась, прийде, хоч тяжко дуже.