Кримськи спогади

Начало книги

Вона не боїться, що в морi загине.

Грай, моя пiсне, як вiтер сей грає!

Шуми, як той шум, що круг човна вирує!

Дарма що вiдгуку вiтер не має,

А шум на хвилиночку погляд чарує!..

Серед чистого моря, 1890, 17 серпня

Цiлу нiч до зорi я не спала,

Прислухалась, як море шумiло,

Як таємная хвиля зiтхала -

І як серце моє стукотiло.

Ночi темної дивнi почвари

Заглядали в безсоннії очi,

I страшнiшi, нiж соннi кошмари,

Тi привиддя безсонної ночi.

Думки-гадки, мов птахи нiчнії,

Налетiли, тяжкi та суворi,

Ох, непевнi тi думи страшнії,

Наче хвилi у півнiч на морі!

Хто одважиться в лiвнiч на море

Своє хибке човенце зiпхнути?

Хто поважиться людськеє горе

Свiтовеє серденьком збагнути?

Той у пiвнiч на море поплине,

Хто не думає ранку дiждати…

Хай же думка моя вiльно лине, -

Я не буду на ранок чекати.

Серед мороку, бурi-негоди

Цiлу нiч буде човен блукати;

Як зiйде сонце правди та згоди,

Я тодi вiчним сном буду спати.

Буде шарпати буря вiтрила,

Читать дальше →