Яйце

Начало книги

Ти помер по дорозі додому.

Твій автомобіль розбився. Пригода не надзвичайна, але, тим не менш, фатальна. У тебе лишилася дружина і двоє дітей. Смерть настала миттєво. Лікарі «швидкої» зробили все, що могли, але марно. Твоє тіло так побилося, що, повір мені, воно й на краще.

І тоді ти зустрів мене.

– Що… Що трапилося? – спитав ти. – Де я?

– Ти помер, – сказав я просто. Нема чого гратися словами.

– Там… вантажівку занесло і…

– Еге, – сказав я.

– Я… Я помер?

– Еге. Але не засмучуйся. Усі помирають, – сказав я.

Ти роззирнувся. Навколо була порожнеча. Тільки я і ти.

– Що це за місце? – спитав ти. – Це таке загробне життя?

– Більш-менш, – сказав я.

– Ти бог? – спитав ти.

– Еге ж, – відповів я. – Я Бог.

– Мої діти… дружина… – мовив ти.

– Що діти й дружина?

– З ними все буде гаразд?

– Ось що мені подобається, – сказав я. – Щойно помер, а турбується про те, як там рідні. Оце справді добре.

Ти зачудовано на мене дивився. Я не був тобі схожий на Бога. Швидше, ти бачив звичайного чоловіка. Або, можливо, жінку. Певно, якусь владну особу. Більше схожу на шкільного вчителя граматики, аніж на всемогутнього.

Читать дальше →