Проєкт «Аве Марія»

Начало книги

— Скільки буде два плюс два?

Щось у цьому питанні дратує мене. Я знесилений. Знову засинаю.

Минає кілька хвилин, і я чую запитання знову.

— Скільки буде два плюс два?

У м’якому жіночому голосі бракує емоцій, а вимова така ж, як і минулого разу. Це комп’ютер. Мене напружує, що це комп’ютер. Тепер терпець вривається.

— Дтмнспк, — буркаю я. Несподівано. Я хотів сказати: «Дайте мені спокій», — цілком адекватна відповідь, на мій погляд, але я не зронив і слова.

— Неправильно, — повідомляє комп’ютер. — Скільки буде два плюс два?

Поекспериментуймо. Я пробую привітатися.

— Прииивт? — бурмочу я.

— Неправильно. Скільки буде два плюс два?

Що відбувається? Я хочу це з’ясувати, та інформації негусто. Я нічого не бачу. Я не чую нічого, крім комп’ютера. Я навіть нічого не відчуваю. Ні, неправда. Я щось відчуваю. Я лежу. На чомусь м’якому. На ліжку.

Схоже, очі заплющені. Не так уже й кепсько. Мені потрібно тільки їх розплющити. Я намагаюся, але нічого не виходить.

Читать дальше →