Саломея

Начало книги

У палаці Ірода. Простора галерея, що переходить у бенкетну залу. Кілька солдатів спираються на балюстраду. Праворуч — велетенські сходи, ліворуч, углибині — старий колодязь із позеленілими бронзовими стінками. Світить місяць.

ЮНИЙ СИРІЄЦЬ:

Яка ж прекрасна цього вечора царівна ­Саломея!

СЛУЖНИК ІРОДІЯДИ:

Поглянь на повню! Яка вона нині дивна! Ніби жінка, що постає з могили. Ніби мертва жінка. Так і уявляю, як вона шукає мертвеччини.

ЮНИЙ СИРІЄЦЬ:

Таки дивна. Мовби маленька царівна у жовтому покривалі, а ніжки в неї зі срібла. Мовби царівна, у якої не ніжки, а дві білі голубки. Так і уявляю, як вона танцює.

СЛУЖНИК ІРОДІЯДИ:

Ніби жінка, що вже померла. Дуже повільно плине.

Гамір у бенкетній залі.

ПЕРШИЙ СОЛДАТ:

Оце так галас! Що за звірі там виють?

ДРУГИЙ СОЛДАТ:

Євреї. Вони завжди так. Сперечаються через своє віровчення.

ПЕРШИЙ СОЛДАТ:

Чого ж вони сперечаються через своє віровчення?

ДРУГИЙ СОЛДАТ:

Хтозна. Вони весь час гризуться. Фарисеї, наприклад, кажуть, що ангели є, а садукеї стверджують, що ангелів не існує.

Читать дальше →