Нуль

Начало книги

— Нам пизда, — каже Пацюк.

Він дивиться на небо крізь щілини у вході до твоєї печери, замаскованому сміттям та дерном.

Неподалік повільно суне важкими водами та купами криги ваш батько Дніпро, вічний, незважаючи на греблі, що затопили пороги у водах розливів. Над тобою ніч ясніє повним обличчям вашої матері, Місяця, і в її світлі зависає дрон, бомбардувальник середнього розміру з термовізором.

Ваш.

Ваш, бо, побачивши своїм чорним оком білий жар Пацюка, що вихиляється з своєї ями, замість гранати, він кидає дволітрову пляшку з-під коли, чомусь обмотану срібною стрічкою. Потім, гудучи пропелерами, він нахиляється і летить назад, звідки прилетів, на інший бік великої ріки. Пляшка падає в багнюку за кілька метрів від вашої ями. Пацюк хитає головою, обурений неякісною роботою пілота. Він чекає мить, прислухаючись до будь-яких інших, чужих дронів.

Тишу порушує лише дзюрчання великої ріки та далекий грім прильотів російської артилерії, і ще дальній гуркіт вашої артилерії з іншого берега, немов далека буря.

Читать дальше →