Житія Святих - Вересень

Начало книги

Найвидатніша праця української гагіографії з кінця XVII і початку XVIII століть - це монументальний твір Дмитра Туптала "Книга Життів Святих" - Четії Мінеї в чотирьох томах. Такими словами похвали сучасні історики української літератури представляють читачеві Четії Мінеї.

Це був один з останніх творів, друкованих у Києві без дозволу Московського патріярха, і він відображав істинну традицію Києва, яку Московська Церква вважала за єретичну або щонайменше, за вільнодумну, через те що Київська Церква прийняла деякі догматичні вчення Латинської Церкви.

Їх читали не лише українські та російські письменники XVIII століття, які позичали з Четіїх Міней мотиви для своїх праць, а також населення по селах України, оскільки ступінь письменності в Україні на той час був дуже високий - завдяки впливу Києво-Могилянської Академії, яка приймала студентів з усіх шарів суспільства і мала окремі бурси для бідних студентів. Важливим є свідчення щодо цього, подане в поемі Гайдамаки, з-під пера Тараса Шевченка, який згадує, що в неділі у них був звичай читати Мінеї - Життя Святих. Про популярність Четіїх Міней свідчать численні перевидання цього твору, які з'явилися до початку XX століття.

Читать дальше →