Волден, або Життя в лісах

Начало книги

«Виживуть тільки коханці» — під такою назвою у травні 2014-го в українському кінопрокаті з'явилася стрічка відомого американського режисера Джима Джармуша[1]. На відміну від його ж «Мерця», цей фільм у нас не став культовим, але його назва, здається, прижилася й навіть перетворилася на своєрідний мем.

Здавалось◦би, у назві Джармушевої стрічки 2019-го можна знайти ще більше приводів для оптимізму. Там «не помирають» не тільки коханці, а й навіть мертві (кінокартина «Мертві не помирають»). Однак цього разу краще б помирали. Контекст подій такий: експлуатація природних ресурсів спричиняє екологічну катастрофу світових масштабів. Через це в невеличкому американському містечку, де раніше панувало тихе й розмірене провінційне життя, настає справжній кінець світу. Від господарів тікають домашні тварини, кудись зникають птахи, а з могил постають мертві, які атакують живих та перетворюють їх на зомбі. З цим лихом ведуть відчайдушну боротьбу двоє полісменів, але й вони врешті-решт гинуть. Не виживає ніхто, крім Боба — чоловіка, що давно втратив бажання жити серед людей та оселився в лісі за містом. В останні хвилини фільму саме звідти він спостерігає за завершенням бійні. Міркуючи про апріорну зомбованість усіх мешканців світу, в якому панує суцільний консюмеризм, цей відлюдник промовляє похмурі слова з великого американського роману про фатальне полювання людей на одного з найбільших представників природного світу. Йдеться про фрагмент із «Мобі Діка» Германа Мелвіла, де сказано про те, «…наскільки заражене наше земне повітря… несказанними стражданнями безлічі смертних, вивільненими разом з їхнім останнім подихом»[2].

Читать дальше →