Сільмарілліон: Айнулі́ндале, Валаквента

Начало книги

І був Е́ру, Єдиний, хто в А́рді зветься Ілу́ватар; і створив він спершу а́йнур, Святих, породивши їх помислом своїм, і були вони з ним перш, ніж ще щось створено було. І говорив він до них, проголошуючи їм теми музичні; і співали вони перед ним, і радів він. Та довгий час співали вони лише порізно, чи удекількох, а решта тільки вслухалися; адже кожен осягав лише себе — ту частину духу Ілуватара, з якої він прийшов, — і зростали вони повільно в розумінні своїх братів. Було так до тої пори, коли, слухаючи інших, прийшли вони до глибшого розуміння, і піднялися у співзвучності та гармонії.

І сталося так, що Ілуватар скликав разом усіх айнур й оголосив їм тему могутню, розгортаючи перед ними речі грандіозніші й прекрасніші, ніж він досі відкривав; і слава її початку, і велич її кінця, вразили айнур так, що схилились вони перед Ілуватаром у безмовності.

Тоді Ілуватар мовив до них:

— З теми, що розкрив я вам, волію я, щоб сотворили ви в гармонії та єднанні Пісню Велику. І так, як пробудив я вас Полум’ям Невгасимим, то повинні ви й далі явити силу вашу в оздобленні цієї теми, згідно власних ваших думок і бажань. І сидітиму й вслухатимусь я, і радітиму, що велика краса ваша у пісні пробуджується.

Читать дальше →