Кам’яне яйце

Начало книги

Лист до рідних.

«… Уклін усім, хто запитував про мене, і, як говорить матінка Петінгіл: «Хай залишать нас у спокої, аби могли ми перебувати в сім’ях своїх» . На добраніч і всім моя любов.

ЕРНІ»

— Дивний це чоловік. Йому було дуже важко розлучатися з дружиною. Уявляєш? — Директор Космічного Транспортного Центру Микола Рамар підійшов до столу і мляво усміхнувся: — Ти його побачиш. Я розповідаю тобі про те, що навряд ти знайшов би в матеріалах вашої «Зета-люкс».

— Нашої «Зета-люкс», — стримано поправив його Фредерік Мелвін і також усміхнувся. — Він просто молодий і сильний. Це пояснює і виправдовує все. Так мені видається. Смішно слухати, Миколо.

— Справа не в тому, Фредерік. І даремно ти не хочеш мене зрозуміти чи бодай уважно вислухати.

— Чому ж не хочу? Я для того і прилетів до тебе. Але облиш свою студентську звичку перебільшувати.

Микола Рамар пригладив рукою їжакуватий чуб, рудуваті короткі вуса:

Читать дальше →