Устелила б вулицю квітами…

Начало книги

— Мамо! У вас є брат?!

За нею примчав внук:

— Бабо, у вас є брат?!

А слідом не забарився і голова сільської ради з течкою на порозі став:

— Зіна Карповна, у вас є брат?

— Де? — спитала їх усіх налякана Зіна Карповна.

— Де? — перепитали в один голос дочка з внуком у голови.

— Як — де? Аж в цій… як її — Новій Зеландії. А ви що — не знали? — здивувався голова.

— Нє! Не знала! Нічого не знала… — відказала завчено збентежена Зіна Карпівна.

— І що брат був — не знали? — підозріло прискалив око голова.

— Мамо, та ви не бійтеся! Нічого вам за це не буде! — заспокоїла дочка.

— А-а-а, — дійшло до голова. — Канєшно! Не ті часи, Зіна Карповна! Свобода і демократія! Тому успокойтесь і кажіть, як є, всю правду, бо треба вияснити все до коми — ху із ху, то єсть — хто кому хто, бо це серйозна відповідальність… Міжнародна!

— Кажу правду: був і загинув. На фронті. Більше нічого не знаю! — не здавалася Зіна Карпівна.

— Мамо! Кажу ж вам: не бійтеся! Згадайте, який рік нині?! Вже давно нема кеґебе, а ви ще труситесь, — розсердилась дочка.

Читать дальше →