Храм на болоті

Начало книги

Вийшовши з автобуса, Юрій роззирнувся, прислухався. До Кривого, чи Кривавого Болота якраз із цього місця вела колись просіка, яка непомітно переходила у стежку і врешті губилася в густому підліску. Авжеж, він добре пам’ятає, що саме за цим виярком, від цього старезного дуба починалася дорога, вузенька, на ширину селянського воза, у дві темні, втоптані колесами колії, між якими росла ріденька, невисока травичка. Однією колією йшов тато, а другою він, малий Юрась. Коли навстріч траплялися фури з буреломом і сухим хмизом, вони з татом відступали на обочину і чекали, доки проїде повз них довга й височенна купа дров, запряжена кіньми і дядьком із батогом… Того злощасного Першого травня вісімдесят шостого року вони теж бігли у ліс просікою… Але тепер, як Юрко не придивлявся, не те що просіки, навіть натяку на неї не було! Заросла! Воно й не дивно: стільки часу минуло…

Тож, не знайшовши ні просіки, ні стежки, вирішив іти навмання, орієнтуючись на захід сонця. При нормальній ході — завидна можна й дістатися.

Читать дальше →