Яга

Начало книги

Молоденька медсестра Ларочка насилу зачинила за собою перехняблені рипучі двері комунальної квартири й, набравши повітря в груди, приготувалася чимшвидше проскочити три прогони сходів напівтемного під’їзду. З вогкого підвалу відгонило смородом торішньої зогнилої картоплі, застарілим духом мишачого посліду та численних людських випорожнень, що їх залишали на сходах захожі алкаші, а часом і діти, коли гралися на подвір’ї до останньої хвилини, що вже терпець уривався. Ларочка могла й не помітити сіренький згорточок, який ледь ворушився, схожий на купку викинутого як непотріб шмаття, але оскільки була охайною дівчиною, то, біжучи, уважно дивилася під ноги, аби не вскочити в якусь гидоту. Вона нахилилася, двома пальцями розсунула складки сірої тканини, побачила великі трохи зизуваті оченята й відчула добре знайомий запах вогких пелюшок.

«От люди! Певно, дізналися, що я працюю в дитячому відділенні, тому й підкинули під мої двері. Тепер на роботу спізнюся! Але якщо поклали під двері, то немовля або саме сповзло сходами, або ж якийсь алкаш уночі не помітив і ногою його відбуцькнув», — розмірковувала Ларочка, повертаючись до хати й заносячи немовля до своєї кімнати, обережно, намагаючись не притулити до сукні наскрізь промокле шмаття. Поки наливала воду в таз, діставала рушник, немовля, що виявилося дівчинкою, мовчки лежало, водило схожими на блискучі вишеньки очима і посмикувало рученятами та ніжками. Ларочка вивіреними професійними рухами вимила дитину, відзначила, що помітних вад у розвитку немає, туго сповила в махровий рушник і стареньку ковдру.

Читать дальше →