Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа

Начало книги

1827 року по весні схотілось мені подивиться на Ненаситинський поріг, а звідтіля водою по Дніпру спуститься до слобід Капулівки та Покровськоі і оглядіть ті міста, де колись були запорозькі коші. З Катеринослава поїхав я на село Михайлівку, щоб запастись там бувалим чоловічком, котрий би тямив, де провести, а де часом і розказать про те, що хоч і давно минулось, та не загинуло дощенту, бо живуть ще старі діди і до якого часу заборонили од вікової пожоги ту святу старовину.

У Михайлівку приїхав я ще заздалегідь. Була неділя, а чимало людей гуляло біля шинку, музика гуділа, дівчата і парубки вибивали тропака, а деякі постарше сиділи на призьбі і кругляли горілку. Тільки спитав я, де б мені заночувать, як всі загомоніли:

– Їдьте, – кажуть, – до Микити Леонтійовича, у його ночують всі проїжджі пани.

– А хто се Микита Леонтійович? – питаюсь.

– Се наш старенький дід, Корж, – забубоніло весело товариство, – той, що колись був січовиком.

Читать дальше →