Граф Дракула

Начало книги

иїхав із Мюнхена 1 травня о 8 годині 35 хвилин вечора і прибув до Відня рано вранці наступного дня; повинен був приїхати о 6 годині 46 хвилин, але потяг спізнився на годину. Будапешт, здається, дивовижно красиве місто; принаймні таке враження справило на мене те, що я мигцем бачив з вікна вагона і під час невеликої прогулянки вулицями. Я боявся віддалятися від вокзалу. У мене було таке відчуття, неначе ми покинули захід і опинилися на сході, а найзахідніший з прекрасних мостів через Дунай, який сягає тут величезної ширини і глибини, нагадав мені про те, що ми знаходимося недалеко від Туреччини. Виїхали ми своєчасно і прибули в Клаузенберг після півночі. Я зупинився на ніч у готелі «Руаяль». На обід чи, точніше, на вечерю подали курча, приготоване якимось оригінальним способом з червоним перцем — прекрасна вишукана страва, але занадто викликає спрагу. (Примітка: треба взяти рецепт для Міни.) Я дійшов висновку, що якими б мізерними не були мої знання з німецької мови, все ж таки вони прислужилися мені. Далебі, не знаю, як би я обійшовся без них. Під час мого останнього перебування в Лондоні я скористався вільним часом, щоб відвідати Британський музей, де рився в книгах і атласах книжкового відділу Трансільванії; мені здавалося, що згодом, при моїх зносинах з магнатами цієї країни, будь-які дрібниці можуть стати в пригоді. Я з'ясував, що край, який цікавив мене, лежить на крайньому сході країни, якраз на межі трьох областей: Трансільванії, Молдавії та Буковини, посеред Карпатських гір; я переконався, що це одна з найдикіших і маловідомих частин Європи, і жодні географічні карти та інші джерела не могли мені допомогти визначити місце розташування «Замку Дракули», оскільки досі немає докладної географічної карти цього району.

Читать дальше →