Як ми до Генки ходили

Начало книги

Пішли ми якось у гості. До Генки. Він нам двері вичиняє з відром у руці. І в коридорі підлога мокра.

- Ой, - ми кажемо, - в тебе так чисто! А де ваш килимок, щоб ноги витирати?

А він:

- Знаєте, хлопці, я оце щойно в квартирі прибрав, бачите, навіть підлогу помив. У мене зараз просто стерильна чистота.

- Так що ж нам зайти не можна? - я питаю.

- Зайти можна, - він у відповідь, - але я килимок поправ, і мені, е-е-е, не хотілося б, е-е-е, щоб ви його зразу забруднили.

- Ну, то почепи його над ліжком. - Митько каже, - і милуйся. Ходім, Сергію.

- Та що ви, хлопці, що ви! Витирати ноги можна, але я хотів, щоб мама з роботи прийшла, подивилась, як усе чисто в мене, навіть килимок, і пораділа, а потім ви уже витирайте ноги скільки завгодно. Хоч цілий день витирайте - мені не школа.

Митько питає:

- Що ж нам отак під дверима стояти, поки твоя мама прийде?

- А ви краще ноги он об отой килимок витріть. Він же сухий.

Читать дальше →