Смак свіжої малини

Начало книги

5.01. Тепер усе буде інакше. Чому я кажу «інакше», буде ліпше. Конкретика незабаром.

10.01. Це сталося три дні тому. І анітрохи не боліло, хіба трохи потім. Спершу мені наказали скинути верхній одяг. Лежу й чекаю, вся на нервах. І зненацька бачу. Такий, як я собі вимріяла: не дуже довгий і пряменький. Отож кричу:

— Ще ні! Хвилинку!

Коваль схилився наді мною.

— Ну? У чому справа?

Я показала пальцем на білявця ліворуч.

— Оцей ідеальний.

Коваль усміхнувся й каже:

— Усе, як забажаєш, хіба що мені пила зіслизне.

— Як же вам не сором, лікарю, — обізвалася чорнявка праворуч. — Дівчина зелена від страху, а ви про пилу. Це ж бо видовбується долотом.

Коли б не моя дурнувата впертість, я втекла би з голкою у вені. Чорнявка наказала мені повільно лічити до десяти. Я почала: один, два, три, чотири, п'ять… і саме в цю мить відчула дивне заніміння. А краєм ока нагледіла гіпсовий дзьоб. Уже по всьому? Чорнявка наказала мені лічити далі, тільки ззаду наперед. А потім заходилась екзаменувати мене з таблиці множення. 5 на 6, 9 на 8 і так далі. «Тобі не можна спати. Ти мусиш говорити, говорити, говорити». Тож я говорила, а радше белькотіла, бо вся верхня губа була, наче з бляхи. Продовження дзьоба.

Читать дальше →