Ковдра сновиди

Начало книги

Коли він нарешті дістався Хону, сонце вже сідало, вкладаючись на схили Альбійських гір, мов стомлений заволока — на свою шкарубку подушку. Барт і сам мріяв якнайшвидше потрапити до ліжка, пірнути під ковдру й чекати на лукавого Маалеха-сновідника, котрий поведе його крізь зачаровану блакить на інший берег сну.

Хутір, позіхаючи, загортався в теплі сутінки; лише де-не-де ніяково блимали вогники у вікнах хонівських досвітників — диваків чи, може, міщан-заброд, котрі приїздили сюди придбати дещицю заміської тиші. Барт цілком міг би бути одним із тих розпачливих шукачів спокою, хоча насправді він приїхав шукати відображення примарного міста у струменях гірської річки… І ще невідомо, кому пощастить.

Старий Гуч, з яким Барт домовився заздалегідь, зустрів гостя коло зачиненого нині поштового відділку і, побурчавши трохи з приводу Бартового запізнення, відвів його короткою, зате стрімкою стежкою до свого будиночка, котрий приїжджі винаймали на літо.

Читать дальше →