Джордж Снайдер під псевдонімом Нік Картер

Начало книги

Місячне світло сяяло на озері Мід на сході. Я стояв перед вікном, високо над рештою світу, слухаючи гуркіт, гудіння і гудіння знизу. Навіть тут, у готелі, шум Лас-Вегаса не був пригнічений. За товстими стінами справді ставало трохи слабшим, але у вас не було можливості забути, де ви були – весела столиця світу. 'Нік? Нік, ангеле, ти встав? Позаду мене зашурхотіли простирадла. Хоча я не запалив лампу, у вікно падало досить місячного світла, щоб побачити довгі ноги Гейла, що рухаються під простирадлом.

"Іди спати", - прошепотів я. «Я чогось вип'ю». Вона видала протестуючий звук. Простирадла знову зашаріли, і її довге, струнке, оголене тіло вийшло з ліжка. Вона з напівзаплющеними очима рушила до мене. Вона знову видала протестуючий звук. Коли вона була поряд зі мною, вона спочатку притулилася чолом, а потім носом трохи нижче мого плеча, між моєю шиєю та моєю рукою. Вона зніяковіло повернула голову набік і важко притулилася до мене. Вона випустила довге, глибоке зітхання задоволення. "Візьми мене, будь ласка", - сказала вона голосом маленької дівчинки.

Читать дальше →