Кімната

Начало книги

Історія, котра сталася зі мною того літа, була настільки неймовірною, що я і сама вже не була впевнена, чи відбувалося це зі мною насправді. Тоді важко було зрозуміти навіть, з чого все почалося. Будь-які межі стерлися. Літо те видалося спекотним, асфальт південного міста плавився під ногами, разом з ним плавилися думки: все здавалося нереальним і дивним, немов марево накрило місто і воно дрейфувало, пливло, ішло, хитаючись і знемагаючи в очікуванні прохолоди; або, може, це я знемагала у передчутті змін у своєму житті.

Усе змішалося того літа, усе переплуталося.

Історія ця незвичайна, майже неймовірна. Збережіть її. Збережіть її для мене.

Усім привіт! Ну що, як ви там? Знаю, нас давно не було, але… Тепер ми знову з вами і, сподіваюся, на одній хвилі!

Для початку скажу те, що так і проситься бути сказаним тут, у цих стінах, у нашій улюбленій студії, яку ми мали покинути, а тепер нарешті повернулися. Ми сумували за вами, наші любі слухачі. Так, так, запам'ятайте цю мить. Ми сумували. Я сумував особисто. Сумував сумлінно — навіть не сумнівайтеся. Сумував так, як сумують… Втім, мабуть, вам це зовсім не цікаво. Щось я надто захопився. Все-таки місяці без практики так просто не минають… Сподіваюся, що і нас вам не вистачало. Ви ж пам’ятали про нас, правда?

Читать дальше →