Байки Харківські

Начало книги

На  сьомiм  десятковi нинiшнього столiття, полишивши  вчительську посаду й усамiтнившись у лiсах, полях, садах, селах, хуторах та пасiках, що лежать довкруж Харкова, навчав я себе доброчинству i повчався з Бiблiї;  до  того  ж,  добропристойними  iграшками  бавлячись, написав півтора десятка байок, ще не маючи з тобою знайомостi. А цього року в селi Бабаях примножив їх до половини. Помiж тим, як писав решту, здавалося менi, що ти завжди присутнiй, схвалюєш мої думки i разом до них зi мною причащаєшся. Дарую ж тобi три десятки байок — тобi й тобi подiбним.

Батькiвська кара має в гiркотi своїй солодощi, а мудра iграшка приховує в собi силу. Нерозумну  пиндючливiсть  зустрiчають  за  зовнiшнiстю,  випроваджують за смiхом, а розумний жарт поважний вiнчає кiнець. Немає смiшнiшого, як розумний вигляд з порожнiм нутром, i немає нiчого веселiшого, як смiшне обличчя  з прихованою  дiльнiстю. Згадайте  прислiв'я: "Красна хата не вуглами, а пирогами”.

Читать дальше →