Пролог

Начало книги

Стелла була талановита дівчинка. Часом вражало, що вона дуже тендітна, квола, пасивна, але іншим разом дивували її завзятість і впертість. Її почуття були контрастні, настрій — мінливий, і вся вона була як зірка, що то спалахне, то притьмарено жевріє в небі.

В дитинстві вона мала нахил до музики, не спала цілу ніч, коли ввечері чула на вулиці скрипку, у сквері годинами стояла непорушно десь у куточку, коли там мандрівні музиканти виконували примітивні мелодії на цитрах чи гармоніях, і вже зовсім була щаслива дівчинка, коли ми, дорослі, брали її з собою на великі свята. Стелла бігла поруч із нами, швидко перебирала ніжками під урочистий марш оркестрів — у такі хвилини вона вся сповнювалась радістю.

Її цяцьки в дитячі роки складались виключно з музичних інструментів, які тільки можна було знайти в крамницях дитячих забавок. Там були дивовижні цимбали, роялі з однією струною, скрипки й віолончелі з нитками замість струн і дерев’яною паличкою замість смичка, барабани, що проривалися від першого до них доторку, сурми, що не сурмили, сопілки, кларнети, флейти, — безліч мідних, дерев’яних, кольорових, блискучих цяцьок.

Читать дальше →