Порт у тумані

Начало книги

Коли вони від'їздили з Парижа, близько третьої години, на пероні іще метушився натовп, освітлений хворобливими променями сонця, яке буває лише пізньої осені. Потім, уже десь під Мантом, у купе спалахнуло світло. Після Евре надворі зовсім споночіло, видно було густий туман, що, мов ватою, огорнув сигнальні вогні тьмяним німбом.

Мегре зручно вмостився у своєму кутку. Притулившись потилицею до спинки сидіння, він крізь примружені повіки машинально спостерігав за двома своїми супутниками, такими несхожими один на одного.

Капітан Жоріс спав. Перука на його голові збилася набакир, костюм був пожмаканий.

А Жюлі, поклавши обидві руки на сумку з штучної шкіри, виробленої під крокодила, втупилась очима кудись у простір і, дарма що втомлена, намагалася триматись розважливо.

Жоріс! Жюлі!

Комісар кримінальної поліції Мегре давно вже звик, що люди, як вітер, вриваються в його життя, змушують займатися ними цілі дні, тижні або й місяці, щоб потім знову потонути в безликому натовпі.

Читать дальше →