Ловець орлів

Начало книги

— Так, біла людино з племені «чорноногих-", це правда, що тобі казали. Я родом навах і зостався б, певно, довіку навахом, якби мене не штрикнув списом воїн із племені тева. Той удар списа зробив з мене індіанця-тева — і, гадаю, непоганого.

Касик Літа повідав мені це через перекладача Тонку Хмару, коли ми якось пізньої весни сиділи в південній ківі пуебло[1] Сан-Ільдефонсо. З касиком мене познайомили мої приятелі у Санта-Фе. Вони сказали йому, що я хоча й білий, та маю серце «чорноногого» індіанця, бо виріс серед племені «чорноногих». Він люб’язно запросив мене в своє пуебло, поселив у чистій, побіленій кімнаті й дозволив відвідувати святилище — ківу. Але цього мені було мало. Я хотів знати про його славне, багате на пригоди, героїчне життя, про яке я вже дещо чував. І він пообіцяв розповісти історію свого життя, але уривками, у вільні від роботи хвилини. А працював він тоді чимало: скопував поле під кукурудзу, лагодив зрошувальні канали.

Читать дальше →