Селище

Начало книги

Темрява заповзала до домівки, заповнюючи липкою чорнотою всі кути, що не освітлювались розхитаним світлом лампи. В ній залягли всілякі потвори цього світу, про це можна було й не сумніватися, бо ж і де все це паскудство мало ховатися, як не власне там, в місці, вдень доброму, а після настання ночі – злому. Духи, які по ночах сідали на грудях, вомпеже, що люблять хльостати теплу кров, виючі ночами демони чи з'яви, літаючі разом з грудневими вітрами та гамселячи у вікна. Всі вони бажали тепла людського життя, бо власного не мали, прокляті істоти, що висмоктують мерзну кров, а очі у них – наче лід.

О так, вони були там, собацюри, але лампа їх відлякувала, ґніт ставав коротшим, а гас, здавалося, закінчувався надто швидко. А що станеться, якщо дідусь присне і не наповнить лампу, або закінчиться гніт? Чи будуть вони кидатися на нас, встромляти свої ікла в наші м’які гортані, плямкати від захвату, пити кров і насолоджуватися легкою їжею?

Читать дальше →