Іван Поламаний

Начало книги

Я познайомився із Іваном Поламаним на вулиці. Він повільно йшов мені назустріч. Насамперед я звернув увагу на ходу Поламаного. Вона справляла враження, ніби Іван хоче зупинитися, але не знає, де. Тобто, може, він і знає, але не певен, чи можна це зробити саме в цих місцях і до яких це призведе наслідків. Якби він тільки міг передбачити можливі наслідки, то йшов би куди впевненіше, але, як я зрозумів пізніше, спробував би це приховати. Врешті мені здалося, що Поламаний надумав зупинитися саме біля мене, тому що він йшов просто мені назустріч, ледве переставляючи ноги. Ось він завмер на місці, і я вже хотів був обійти його, як раптом помітив благання у його очах.

— Будь ласка, не звертайте, — сказав він. — Я бачу, у вас стільки сили та впевненості, що можете звернути, мов аркушик, цілу гору. Навіть якщо вам доручать згорнути Альпи, або Атлантичний океан, ви, не вагаючись, перегнете навпіл всю Південну Америку, хоч там можуть лишитися зморшки, у той час як я, навіть коли подумаю про те, аби звернути за ріг, просто впаду. У мене зовсім немає сили, а до мого дома ще так далеко! Віднесіть мене туди, будь ласка!

Читать дальше →