Муравлик Ферда

Начало книги

Лісовою стежиною ішов хлопчик — не знаю, як його звати, — і щось насвистував. Що то була за пісенька — мені теж невідомо. Лунала вона приблизно так: «Ф’ю-ті-ті, ті-лі-лі!» Не впізнаєте мотив?

Хлопчина пройшов би отак, насвистуючи, увесь ліс, коли це раптом до його пісеньки вплелися ще якісь звуки. Щось на зразок «ш-ш-ш». Ніби шелест дощу.

Може й справді дощ? Хлопчик випростав долоню й поглянув на небо. Де там дощ! Небо було чистісіньке, наче обкладинка нового зошита; а на руку навіть і не капнуло.

Та шелестіння не вщухало: «Ш-ш-ш...» Що воно таке і звідки береться? Ага, десь ліворуч... ніби з того горбочка під деревом.

Так і є — погляньте лишень сюди!

Хлопчик з подиву закліпав очима. Під ялинкою здіймався високий-превисокий мурашник, мабуть, вищий за самого хлопчика, а мурашок в ньому — аж кишіло. Тільки й чути було: «Ш-ш-шу-шу».

Мурашва сновигала, аж в очах мерехтіло. Одна мураха поспішає сюди, інша — туди, і кожна щось несе, щось робить, а ця ось — гляньте-но! — тягне до мурашника якогось прозорого камінчика! Куди квапишся з таким скарбом?

Читать дальше →