Лікарі

Начало книги

— А я не читав, — позіхнув Ігор. — Кажуть — цікаво.

Шофер опустив спеціальний козирок; на його обличчя лягла темно-жовта тінь. У шофера була міцна, вгодована шия.

— Мені бабка читала. Вечорами. Давно, правда, — мовив він, обертаючи на якусь мить до Ігоря своє дівоче, чорнобриве обличчя. — Це — як казка.

— Я дисертацію готую. Про суперечності в Біблії, — сказав, ніби виправдовуючись, попутник. — Мені треба знати.

Ігор знову позіхнув.

— Хіба ви не з Товариства?

— Ні. Я з педінституту. Дали відрядження… Шефська допомога…

І знову він говорив так, наче виправдовувався перед Ігорем і перед шофером у тому, що ось, мовляв, доводиться їздити, вас турбувати, що поробиш, місце на кафедрі зобов'язує, чи не правда?

— Чи є життя на Марсі? — підморгнув шофер, не повертаючи голови.

— Авжеж, — підтвердив лектор.

— Гони, ямщик, — меланхолійно сказав Ігор, — быстрее вдаль. Авось развеешь грусть-печаль… Дай, Вітю, першу космічну.

Читать дальше →