Троє в машині

Начало книги

Дьомін їхав до Аксаю на дачу. Там на нього чекали батько й мати. Чекали ще вчора, в суботу, але Дьомін допізна порався біля машини — лаштував сальник до поршня головного циліндра зчеплення. Маленька деталь сальник — гумове кільце, менше за обручку, але прововтузився з ним години чотири. Маєш власну машину — вмій усе робити сам, не покладайся на доброго дядю. Та ще коли тобі не сімдесят років, а лише двадцять шість.

Прокопирсався він години до одинадцятої, позбивав суглоби на пальцях, але справу зробив і сьогодні спокійний: бачок зчеплення не тече.

Світило сонце, вранішньою свіжістю віяло у відчинене вікно, а попереду — безтурботний день, гарної Батько з матір'ю приділять йому увагу з півгодини, не більше. «А ти снідав? Ось тобі полуниці з сметаною…», а потім усі троє займуться своїми справами, тобто байдикуванням. Можна мовчати цілий день, але — разом мовчати, а не на відстані за двадцять кеме. Втім, полуничок сьогодні вже не буде, серпень, будуть яблука і, напевне, привозні кавуни в ларку.

Читать дальше →