Всяке тіло — трава

Начало книги

Коли я повернув на головне шосе, позаду їхала вантажівка. Це була одна з тих великих вантажівок із причепом, і вона просто мчала вперед. На цьому відрізку шляху допустима швидкість — сорок п’ять миль на годину, оскільки дорога пролягає через частину містечка, але у той час уранці було нерозважливо сподіватися, що хтось звертатиме увагу на вказану на знакові швидкість.

Вантажівка не надто цікавила мене. Десь за милю вгору дорогою я зупинюся біля «Мотелю Джонні», щоб підібрати Елфа Пітерсона, котрий чекатиме на мене з наготовленою риболовною снастю. І мені слід було теж подумати про інші речі, головно про телефон, і запитати себе: з ким же я розмовляв. Я чув три голоси, й усе це було дуже дивно, однак я мав відчуття, що це міг бути один голос, навдивовижу змінений, щоб утворилося три голоси, і що цей основний голос став би для мене знайомим, якби мені вдалося його розпізнати. А ще поміркувати про Джеральда Шервуда, котрий сидить у своєму кабінеті, де вздовж двох стін стоять книжки, і розповідає мені про креслення, що, непрохані, виникають у його голові. Й також помислити про Стіффі Ґранта, який благав мене не дати їм застосувати бомби. А ще — про півтори тисячі доларів.

Читать дальше →