Гноми і забіяки

Начало книги

На узліссі, неначе куріпка, примостилася стара хатка. Двома заспаними віконцями вона дивиться на озеро, що його майже заслоняють палісадник, розквітлий кущ бузку та крислаті липи. Усі інші вікна зачинені віконницями, і коли б хто вийшов із лісу, то подумав би, що в хатці взагалі не живуть. Хіба що пишнохвостий півень зустрів би гостя своїм багатозначним: «Ку-ку-ріку!», що означало б: «Чого тобі треба, добродію?» Потім із сінника вискочив би песик Кудлик, гніваючись, що ходять чужі й не дають йому подрімати та одним оком позирати на горобців, які дзьобають щось у його мисочці.

Невдовзі потому зарипіли б двері і з сіней викотилася б через високий поріг Расуте. Стала б босими ніжками на камінь біля порога, одною рукою затулила б очі від сонця, а пальчик другої звично засунула б у носика й чекала б, що скаже гість.

— Тата немає вдома, — пояснила б вона. — Поїхав до міста. Далеко, далеко… Мама на городі, Гедрюс у школі, а наша кішечка Рябенька привела трьох котеняток, о!

Читать дальше →