«Священна вiйна»… мiж одеситами i москвичами

Начало книги

Не всі знають, що розпалювання в тилу ворога тотальної війни на знищення безпосередньо диктувалось директивами Кремля. На самому початку війни НКВС УРСР спільно з обкомами КП(б)У залишив на окупованій території або заслав за лінію фронту 30 тисяч партизанів. А на 1 травня 1942 року на зв’язку з «великою землею» знаходилося уже менше двох тисяч бійців. Тобто, десь 28 тисяч десь поділися.

Головний герой першої історії – майор держбезпеки Всеволод Кузнєцов – до війни служив начальником 3-го спецвідділу управління НКВС по Одеській області. Сформований ним загін із 13-ти місцевих чекістів 15 жовтня 1941 р. спустився під землю. Разом з ними опинились і 6 представників Луб’янки, яких відрядили на південь України для проведення операцій в тилу румунів. Столична група в радянських документах носила назву «Спецрезидентура НКВС СРСР». Її очолював майор держбезпеки Володимир Калошин.

Матеріали архіву Служби безпеки України свідчать, що румунські спецслужби виявили і заарештували агентуру, залишену об’єднаним загоном на поверхні. Зв’язок з населенням урвався. При спробі вибратися на поверхню загинув один партизан. І це виявилися єдині бойові втрати загону.

Читать дальше →