Менше знаєш, краще спиш

Начало книги

Девід Саттер — публіцист яскравий, іронічний і легендарний. В радянські часи західні журналісти приїжджали час від часу у Радянський Союз і під наглядом псевдо-журналістів з АПН та інших філій КДБ записували інтерв’ю із спеціально відібраними для них співрозмовниками. Девід багато років жив у Москві, він вільно володіє російською. Це дозволило йому, на відміну від інших, справді розуміти та описувати радянську дійсність, товаришувати з дисидентами, намагатися допомогти людям, які мали сміливість боротися з тоталітаризмом в часи, коли це здавалося абсолютно не перспективним.

Ми познайомились з Девідом під час Революції гідності і я запросив його дати інтерв’ю для телеканалу «Еспресо», який тоді лише народився. Я був свідком його жалю, коли російська влада оголосила його персоною non-grata та відмовилася видати візу. Тому що Девід дуже любить Росію. Він не сприймає будь-яких утисків демократії, приниження людської гідності та знецінення людського життя. Саттер є одним з найбільших критиків не лише путінського режиму, а й клептократії Єльцина і радянського тоталітаризму, сталінської диктатури. Більшість його журналістської кар’єри пов’язана з викриттям «ват» російської влади і російського суспільства. Але викриття ці завжди пишуться не з ненавистю, а з любов’ю та співчуттям. Його предки походять з Чорнобиля. Девід часто любить згадувати про це і каже, що почувається в Україні, як вдома. Можливо тому, останній розділ цієї книжки присвячується Україні. Але він не про Україну. А про злочини та агресію росіян під час та після останньої революції. Саттер згадує, що Путін, прийшовши до влади, в першій же своїй промові наголосив, що турбуватиметься про росіян, які живуть за межами його країни. Уже тоді це мало багатьох насторожити і злякати.

Читать дальше →