Джерело вознесіння

Начало книги

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ФІЛЛІС КОЛЛ, яка, може, ніколи й не розуміла моїх книжок у стилі фентезі, але навчила мене стільки всього про життя — а значить, і про письмо, — ніж навіть собі уявляє.

(Дякую, Бабусю!)

«Джерело Вознесіння» стало однією з найтяжчих книжок у моїй кар’єрі. Насправді писати важче, ніж її, було, здається, хіба що фінальну частину «Колеса Часу». (І великою мірою складність процесу написання цієї книги пояснюється покладеними на неї сподіваннями.)

Якби ми зустрілися у 2005 році, коли я писав «Джерело Вознесіння», ви б побачили перед собою необстріляного автора з (можливо) непропорційною впевненістю у власних силах. Як я вже неодноразово згадував, перш ніж видати перший роман, я написав їх більш як десять, і цей шлях до публікації породив у мені дивну суміш наївності та досвіду. Я витратив багато років на експерименти з власним стилем — і був ним цілком задоволений. Мені відмовляли, і я витратив багато років на те, аби навчитись писати, ще не знаючи, чи стане це заняття для мене чимось більшим, ніж просто хобі. Я вже змирився був, що, може, так до кінця життя й не видам жодної книжки, але продовжував писати. І розуміння цього факту, як це не парадоксально, зробило мене впевненішим у собі. Я знав, що люблю писати. І жоден поганий відгук або провал ринку не можуть породити в мені кризу, потужнішу за ті, які я вже подолав.

Читать дальше →