Спекотний липень

Начало книги

Сьогодні субота, але Марина встала о шостій ранку. Я вдаю, що сплю, проте одним оком непомітно спостерігаю, як вона бігає з кухні в кімнату, ще не одягнута, і мені приємно дивитися на неї отаку: нерозчесану, з ненафарбованими губами й оголеними руками. Думаю, для чого їй фарбувати губи і вії, без цього краще, однак Марина дуже серйозно ставиться до своєї зовнішності і щоранку не менше як півгодини просиджує перед дзеркалом. Зрештою, може, це й правильно, та, на моє глибоке переконання, косметикою мусять займатися жінки не дуже вродливі, бо все в світі вимагає поліпшення, а Марина й так гарна: не раз бачив, як на неї озираються чоловіки, і це мені категорично не подобається.

Але сьогодні Марина, певно, відмовилася від туші й помади, бо рішуче стягнула з мене ковдру й наказала:

— Вставай, лінивцю, бо все проспиш!

Я схопився за подушку, наче вона могла врятувати мене, припав до неї обличчям. І справді не хотілося підводитись, та Марина була невмолимою.

Читать дальше →