Нить життя

Начало книги

Щось вiн сьогоднi знову не в дусi. Вже з мiсяць у нього кепський настрiй. З кожним днем Нiрф стає все дратiвливiший. Треба було б поговорити з ним, та вiн ухиляється вiд розмови. I Рен, знову вдавши, мовби нiчого не помiчає, спокiйно сказала:

- Допоможи менi, Нiрфе. В оранжереї назбиралося до смутку роботи. Треба замiнити живильнi розчини, пiдрiзати галузки, промити корiння, перевiрити жировi й бiлковi установки. Менi не впоратись самiй. А ти вже кiлька тижнiв не допомагаєш менi.

- Невже? - здивувався Нiрф. - Як швидко летить час! Гаразд, Рен. Та тiльки не зараз. Я мушу пройти до мiкроскопiв.

- Iди, - вiдгукнулась Рен. - А за пiвгодини - в оранжерею. Домовились?

Рен глянула чоловiковi вслiд, зiтхнула й узялася до роботи.

Оранжерея була найбiльшим цилiндричним вiдсiком корабля; дiаметр вiдсiку - близько п'ятнадцяти, довжина - бiля ста метрiв. Ця велетенська труба, як i вся решта вiдсiкiв, рiвномiрно оберталася навколо поздовжньої осi всерединi мiцного зовнiшнього корпуса. Так створювалася штучна сила тяжiння. По осi оранжереї з кiнця в кiнець тяглася тонка труба-лампа, що свiтилася й замiнювала сонце. У прозорих резервуарах-акварiумах пiд свiтлом слiпучо-бiлих ламп швидко росли й розмножувались мiкроскопiчнi голубi водоростi, багатi на бiлки й жири. Два невеликих стакани-автомати виробляли з водоростей масло й борошно. В iнших резервуарах рiвненькими рядами росли овочi й ягоди.

Читать дальше →