Лямбда 0,76-420

Начало книги

"Невже я заблукав?" - промайнула в головi думка, яка здалася менi спершу смiховинною. Справдi -заблукати в пiдмосковному лiсi за два кроки вiд велетенського мiста вдасться, либонь, далеко не кожному. Моє триразове "Аго-о-ов!" завмерло за кiлька сотень метрiв, загубившись у листi дерев. Я прислухався. Вiдповiдi не було. Видно, я справдi вiдiйшов досить далеко вiд своїх.

"Шукатимуть. Будуть кепкувати. Миколка не промине, щоб не вмiстити карикатури в чергову стiнгазету Або ще й блискавку випустять - один у джунглях Пiдмосков'я чи ще якось. Безглуздо отак заблукати. Треба неодмiнно зорiєнтуватись i йти напрямцем, не звертаючи уваги нi на що".

Я озирнувся, Нiч була безмiсячна Як на лихо, небо затягло хмарами. Зiрки не проглядали Треба було шукати орiєнтири в самому лiсi. Та спробуй їх знайди в цьому iскристому морi барв, яскравих вогнiв i блискотливих цяток. Стовбури дерев, їхнi сучки, листки, стебельця травинок, дрiбнi краплинки вечiрньої роси, опале листя i навiть сама земля - все це сяяло й переливалося всiма кольорами веселки.

Читать дальше →