Аліса, на світанку

Начало книги

Будинку, де я бачив її востаннє, вже не існує. На його місці тепер здіймається одна з тих будівель, на яких не затримується погляд, і які застилають небо тінню. І тим не менше, навіть сьогодні, кожен раз, проходячи поряд, я згадую те кляте Різдво 1938 року, коли вулицею Мунтанер, повз великі наче палаци будинки, ще ходив трамвай. На той час мені ледь минуло тринадцять і за кілька сантимів в тиждень я працював посильним у ломбарді на вулиці Елісабетс. Власник, дон Одон Льофру, сто п`ятнадцять кілограмів підлості та злоби, який керував крамницею, ніколи не називав по імені ‘’ того бісового сироту ’’, одного з тисяч, що породила війна, і шкодував навіть повітря, яким я дихав.

-- Бійся Бога, хлопче, загаси світло. Зараз не час розкошувати. Замітати можеш і при свічці. Кажуть, це корисно для очей.

Так проходили наші дні, серед тривожних новин про наступ сил націоналістів на Барселону, чуток про стрілянину і вбивства на вулиці Раваль і завивання сирен, що попереджали про повітряні нальоти. Був один з таких днів у грудні тридцять восьмого, вулиці посипані снігом і попелом, коли я побачив її.

Читать дальше →