Лексикон націоналіста та інші есеї

Начало книги

Пере­пробувавши в жит­ті кі­льканад­цять профе­сій, зокрема й лі­те­ратурних, я ді­йшов запізніло­го ви­сновку, що моїм основним, найповні­шим, найбільш «сродним», як сказав би Сковорода, жа­нром є есей. Це під­тверджу­ють і ті друзі, смакам яких я найбільше дові­ряю, натя­каю­чи, що варт бу­ло б зосереди­ти­ся саме на цьо­му жа­нрі й зали­ши­ти в спокої всі інші — як я це, зре­штою, вже давно зробив і з прозою, і з пое­зією. (Втім, чесні­ше, мабуть, бу­ло б сказати, що це вони зроби­ли зі мною).

Але я й далі не мо­жу від­мови­ти­ся від пу­блі­ци­сти­ки, яку вва­жаю, патети­чно ка­жу­чи, способом сво­го громадя­нсько­го існува­н­ня. І не мо­жу від­мови­ти­ся від суто академі­чних текс­тів, оскільки це від певно­го ча­су мій фах, та й, правду ка­жу­чи, досить приє­мна інтелектуа­льна роз­вага — на кшталт розв’язува­н­ня кросвордів, скла­да­н­ня пазла чи роз­пі­знава­н­ня знаків на стінах ла­бі­ри­нту. Есей під цим оглядом ку­ди ближ­чий до прози чи навіть пое­зії, бо не пи­ше­ться на замовле­н­ня, не пла­ну­є­ться ра­ціонально і не об­ходи­ться за­звичай без ім­провіза­ції та нат­хне­н­ня.

Читать дальше →