Лука і вогонь життя

Начало книги

  місті Кагні в країні Аліфбей жив собі хлопчик на ймення Лука і мав він двох друзів — ведмедя Собаку й собаку Ведмедя; гукне він, бувало, «Собако!», і до нього перевальцем на задніх лапах підходить добродушний ведмідь, а гукне він «Ведмедю!», і, вертячи хвостом, біжить до нього собака. Бурий ведмідь Собака, хоч трохи незграбний і вайлуватий, умів дуже гарно танцювати — умить ставав на задні лапи й починав витинати польку, вальс, румбу, ватусі або ж навіть твіст, до того ж знав він і місцеві танці, приміром, запальну банґру[1], вертливий ґумар (тут він одягав спідницю з блискітками), знав також спо і танґ-та, себто танці воїнів, а ще південний танець павича. Собака Ведмідь — розумний і приязний лабрадор шоколадного кольору, іноді дражливий і неспокійний — геть не вмів танцювати, як то кажуть, кульгав на всі чотири лапи, проте свою незграбність компенсував даром абсолютного слуху — міг з великим почуттям виводити мелодії всіх популярних пісень і ніколи не фальшивив. Собака Ведмідь і ведмідь Собака дуже швидко стали для Луки чимсь більшим, ніж домашніми улюбленцями. Вони стали його найближчими союзниками й найвідданішими оборонцями. Коли поруч з Лукою з’являлися Собака з Ведмедем, нікому навіть на думку не спадало кривдити Луку (так завзято ставали вони на захист свого друга) — навіть його найбільшому недругові Щуроїду, який давав волю рукам за найменшого приводу.

Читать дальше →