Бог Дрібниць

Начало книги

Прадіпові Крішену, моєму найвимогливішому критику, найближчому другові, коханому. Без тебе ця книжка не була б цією книжкою.

Пії та Мітві — за те, що вони мої.

Арадані, Арджуну, Бет, Чанду, Карло, Ґолаку, Інду, Джоанні, Нагідові, Філіпові, Санджу, Веені та Вівеці — за те, що бачилися зі мною у ті роки, коли я писала цю книжку.

Панкаджу Мішрі — за те, що дав сигнал, завдяки якому ця книжка вирушила мандрувати світом.

Алоку Раю і Шомітові Міттеру — за те, що були такими читачами, про яких мріє кожен письменник.

Девідові Ґодвіну, летючому агенту, провідникові та другові — за те, що зважився на ту імпульсивну поїздку до Індії. За те, що розділив води.

Неелу, Сушмі та Крішнану — за те, що мій дух не впав, а жижки не тремтіли.

І насамкінець, проте безмежно — Даді та Даді, за їхню любов і підтримку.

Дякую.

Травень в Аєменемі — спекотний понурий місяць. Дні довгі й вогкі. Ріка пересихає, а чорні круки ласують манго, які ваблять око поміж зеленим листям нерухомих, немов курявою припорошених дерев. Дозрівають червоні банани. Лускають плоди хлібного дерева. У духмяному повітрі безцільно дзижчать непутящі сині мухи. А потім врізаються на льоту в прозорі шибки і гинуть, спантеличено розбухаючи на сонці. Ночі ясні, проте водночас просякнуті лінощами та гнітючим очікуванням.

Читать дальше →