Страх мудреця

Начало книги

Моїй люблячій родині за те, що підтримувала й нагадувала: періодично виходити з дому корисно.

Моїй співчутливій партнерці за те, що не кидала,

коли я ставав лютим і страшним від стресу,

викликаного постійним переписуванням.

Моїй милій малечі за любов до татка попри те,

що я постійно мушу йти геть і писати.

Навіть тоді, коли ми просто чудово проводимо час.

Навіть тоді, коли ми розмовляємо про качок.

Наближався світанок. У шинку «Путь-камінь» запала тиша, і це була тиша в трьох частинах.

Найочевиднішою частиною була безмежна лунка тиша від того, чого не вистачало. Якби перед цим вирувала буря, дощові краплі били б і стукали б по в’юнкому селасу за шинком. Грім бурмотів би, гуркотів би та гнав би тишу вздовж дороги, наче пале осіннє листя. Якби в кімнатах сиділи подорожні, вони потягувалися б і бурчали б, розганяючи тишу, наче крихкі, напівзабуті сни. Якби була музика… але ні, звісно, ніякої музи­ки не було. Власне, нічого з цього там не було, а тому тиша залишалася.

Читать дальше →