Реквієм за однією паскудою

Начало книги

Ті двоє, либонь, надумали гульнути нічними притонами Пірея, а далі — рвонути кудись на справжній, далекий Захід. Там, де, кажуть, справжня цивілізація, зарплати — захмарні, а машини віддають майже задарма.

Ті двоє, певно, сподівалися, що вже завтра ввечері зможуть пригоститися шотландським віскі й грецькими дівчатами, і щоб не гаяти часу, подалися найкрутішою скелястою стежкою пагорба. І не можна не визнати: вони справді дуже швидко дісталися кінцевого пункту свого шляху — того найостаннішого пункту, що чекає кожного з нас, тільки в різних місцях, за різних обставин і в різний час.

Тепер, коли уривчастий й хаотичний тріск перестрілки стих, і ніч віддала їм свою хвилину мовчання, вони лежали в густих кущах: один — звісивши голову на колючі чагарі, другий — розпростертий горілиць. Лежали тихо й нерухомо, ніби поринули в глибоке споглядання: світловолосий — втупившись у землю, а темноволосий — у зорі, що миготіли й зникали за розірваними хмарами, які мчали над пагорбом.

Читать дальше →