Інспектор і ніч. Бразільська мелодія

Начало книги

Якщо вам хтось скаже, що професія інспектора карного розшуку — суцільна романтика, пошліть його до мене. А ще краще — пошліть його під три чорти.

О пів на восьму ранку. Я чекаю, поки задзвонить телефон, і, щоб згаяти час, вивчаю пейзаж за вікном: темрява грудневого ранку, вуличні ліхтарі, що ледь блимають у пітьмі, потоки дощу, якими вітер захльостує шибку, і до всього цього ще й віддзеркалення моєї власної фізіономії. Одне слово — світле обличчя на світлому тлі.

Стою й чекаю, поки задзвонить телефон, але не нервуюся від нетерплячки, бо нічого особливого не має відбутися — просто маленька інтимна зустріч із мерцем. Взагалі-то мерці — моя постійна компанія, хоч вони завдають мені безліч прикростей. І найгірше, що перерва між усіма цими історіями ніколи не буває досить тривалою для того, щоб ти зробив щось корисне. Наприклад, пішов підстригтися або замінив оту лампочку, що засліплює очі своїми сорокома ватами, чи бодай зняв зі стіни отого прикордонного собаку з хитрою посмішкою й фіолетовою шкурою.

Читать дальше →