Гуртом добре й батька бити

Начало книги

Вся ця ўсторўя скўнчилась (сподўваюсь - скўнчилась) досить давно, й згадати зараз деталў практично неможливо, та й не дуже хочеться менў це робити. Бўс його зна, навўщо я взагалў це згадую. Нўколи не вўдчував себе мазохўстом, аж ось - пўдкидаю сам собў неприїмнў спогади. Навўщо? Гм...

Ту дўвку я зняв в барў, в центрў мўста й признатися, власне й не сподўваючись на успўх - занадто вже гарна була цяцька, висока, струнка, ноги - хоч телевежў будуй за такими проектами, а груди взагалў... М-да... Але пика така вже горда, зманўжена, одразу видно - цўну собў знаї, й менш нўж на "мерседесў" не пўдкотишся.

Але - хм... Вдалося. Я аж здивувався.

Посмўхалась, дивилася зацўкавлено, на каву погодилась ў на коньяк теж. Хм... Ну, ляси точити я завжди вмўв, видав спочатку щось на найнижчому рўвнў, анекдоти тобто, потўм спробував трохи вище, кўнець кўнцем вона видала циттату з Джойса - я аж очманўв. Ну хто зараз Джойса читаї?! Та ще й дўвка?! Та ще й гарна?! Хм... а скўнчилось тим, що погодилась на коньяк ў каву в мене.

Читать дальше →