Гiрка чаша сiя

Начало книги

А почалось все чудово, аж занадто.

Компанўя була невелика, але тепла й дружна, й стўл був на висотў, й хазяйка показала всю свою неабияку майстернўсть, а гостў вмўли вўдповўдно цўнити такў речў. Вино лилось, дещо мўцнўше теж не марнувалось, а винуватцю свята вже набажали стўльки, що вистачило б й на таку саму компанўю, й до того ж - вўн був певен цього - цўлком щиро.

Хтось щось, ляпнув з приводу ?хньо? останньоў "пташки", хтось майже серйозно обурився й почав доводити щось протилежне, на кўлька хвилин спалахнула дискусўя, але пўд демонстративно знудьгованими жўнок згасла, як гас пўд струменем пўни.

Це було нормально для такоў компанў?. Всў любили свою справу, а чужў - тобто люди, що не цўкавились Проектом - тут просто не траплялись. А як ў траплялись - то ненадовго.

Та й їўнки, власне кажучи, вже звикли, й тў погляди вмўщали бўльше материнсько? поблажливости, анўж справжнього осуду - мовляв, ох уже тў чоловўки! й тут про сво? нуднў справи! та хай уже, що з них взяти - як дўти...

Читать дальше →