Метелики в крижаних панцирях

Начало книги

Дощ за вікном періщив так, ніби в небі прорвало міський водогін. Важкі рясні краплі стукотіли по бляшаному підвіконню, і здавалося, що то не дощ, а невидимий барабанщик серед глупої ночі вистукує тривожний дріб, як то буває перед небезпечним трюком циркових чи вуличних акторів. Проте навіть крізь це нахабне стукотіння Ярина почула, як щось зашурхотіло в сусідній кімнаті. А потім – стишені кроки, зраджені скрипінням старої підлоги... І хтось пошепки перемовився кількома словами. Та звуки дощової ночі наповнили собою цілий світ і темну кімнату дівчини.

"Може, здалося спросоння?" – подумала вона. Потяглася рукою до нічника, що стояв біля ліжка.

Але в сусідній кімнаті вже яскраво спалахнула люстра.

– Втікаймо! – гукнув хтось, вже не криючись.

Від важкого гупання ніг ніби здригнувся весь будинок. Дзенькнуло розбите скло – втікали через вікно. Щось грузько гепнуло знадвору під стіною і розчинилося в нічній зливі.

Читать дальше →