ЗАКЛЯТИЙ МЕЧ, або ГОЛОС КРОВІ

Начало книги

Про цей курган різне казали. І що в ньому сховано освячені гайдамацькі ножі, і що це справжня могила Шевченка, і що на Купала туди злітаються відьми. Один місцевий краєзнавець взагалі божився, що в дев'яностих там була база інопланетян — дрібних, зелених, на летючій тарілці.　

В інопланетян я не вірила, на могилу Шевченка нас возили всім класом ще дванадцятого року, а щодо відьом і так було ясно — брехня.　

Інша річ — гайдамаки. Відомо ж бо, що у Львові їх, полонених, ставили лагодити мури, міняти бруківку, а людей із п'ятдесят тодішній військовий комендант відрядив будувати кам'яницю на Ринку. Враховуючи, що від Львова до бабусиного села не так далеко… всяке могло бути. Навіть тоді — дарма що гайдамаків жорстоко страчували — у бранців був шанс. Хтось міг утекти, добратися до наших країв, навіть сховати в кургані ті свої ножі.　

Але що це міняло для мене особисто? Нічогісінько! Я й інфу про гайдамаків нагуглила лише з глухої, нестерпної нудьги. Все-таки відправляти людину проти її волі туди, де навіть інтернет бігає зі швидкістю равлика-пенсіонера, — пряме порушення основних прав і свобод. Та й просто нечесно!　

Читать дальше →