Шепіт у пітьмі

Начало книги

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися, коли буде продовження.

Вони пройшли повз вкриту мороком браму – одну з багатьох у цій околиці й повернули у вузький провулок. Ніч освітлювали тільки рідко розставлені ліхтарі, з каналізації здіймалася імла й утворювала недовговічні міражі, які непевно похитувалися. Юстина вела так, немов неодноразово ходила цією дорогою, а це -- взявши до уваги, що йшлося про небезпечні периферії міста, де мешкали найбільші покидьки – змушувало задуматися. Дівчина вже давно перестала бути елітною проституткою – “Раю” не вдалося вистояти після серії вбивств, однак, її поведінка, одяг, певність в собі, яку було виразно чути в голосі, свідчили, що вона зовсім не бідує.

З якою метою вона відвідувала околицю, в порівнянні з якою Таргувек здавався аристократичним районом? Чому вона не боялася? Кроне не знав і це його не обходило. Юстина вела його до, як вона сама сказала: “старого друга”. Вся ця справа була мутною, можна навіть сказати підозрілою, однак це зовсім не турбувало офіцера. Минув вже майже рік з того часу, коли його усунули від справ “Двійки” – навіть приголомшливий успіх справи Станяка цього не змінив – і йому було все одно. Перші місяці він інтенсивно тренував, намагаючись довести ногу до робочого стану, й це якось замінило йому нормальну працю, пізніше ситуація повністю прояснилася – Пілсудський не бажав, щоб Кроне брав участь в роботі II Відділу. Тому його перенесли в архів. Не дивлячись на протести шефа “Двійки” Тадеуша Бретцля.

Читать дальше →